Бліц-конспект

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1880)

Тема. У творі показано складне життя українського селянства напередодні та під час реформи 1861 р. Розкриття психології Чіпки Варениченка, «пропащої сили», його думок, прагнень, пе­реживань.

Історія написання. Поштовхом до написання роману стала по­дорож Панаса Мирного від Полтави до Гадяча. Почута від візники розповідь про «відомого на всю губернію розбишаку» Гнидку, що був засуджений на каторжні роботи, зосталася в пам'яті, «як здоровенний іржавий цвях, забитий в білу стіну споминів». Най більше ж дивувало Панаса Мирного те, що люди не засуджували,] вчинків Гнидки, а навпаки, співчували йому, називали нещасним чоловіком. У 1874 р. у журналі «Правда» письменник опублікував нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадяча», який і був покладений в основу майбутнього роману.

Робота над романом тривала чотири роки: з 1872 до 1875 (ва­ріанти назв — «Чіпка», «Розбишака» («Легкий хліб»), «Пропаща сила»). Готовий рукопис повісті Рудченко надіслав братові Іванові, який тоді працював під псевдонімом Іван Білик, був відомим фоль­клористом і літературним критиком. Той схвально оцінив сюжет роману, проте зробив деякі суттєві зауваження. Усього редакцій роману було шість. Уже після третьої редакції поради Івана Ві­ника переросли у співпрацю з Панасом Мирним, спрямовану на удосконалення твору.

Остаточний варіант роману не зміг вийти друком в Україні. Він був надрукований лише 1880 р. у Женеві за сприяння Михайла Драгоманова.

При перевиданні твору в Україні (1905) автори змушені були дати йому назву «Пропаща сила», але пізніше він видається під первісним заголовком.

Прототипи. Прототип головного героя — розбійник Василь Гнидка. Село Піски існувало насправді, проте знаходилося воно у Га­лицькому повіті, а Гетьманський — вигаданий письменником.

Жанр. Соціально-психологічний роман.

Композиція. Роман складається з чотирьох частин, кожна з яких відповідно поділяється на розділи. Ці 30 розділів становлять пік звану «зовнішню» композицію твору.

І частина — дитинство та юність Чіпки.

ІІ частина — сторічна історія села Піски.

ІІІ частина — подальша доля головного героя.

ІV частина — трагедія Чіпки Варениченка.

Персонажі: Чіпка Варениченко, Максим Ґудзь, Мотря Жуківна, Грицько Чупруненко, Іван Вареник, баба Оришка, Галя, Христя, Явдоха, Василь Порох, пани Польські, Лушня, Матня, Пацюк, Чижик.

Ідея роману прихована в його алегоричній назві: воли — сим­волічний образ уярмленого селянства — не ревли б, якби було що її ти й пити. Автори намагалися показати соціальні умови життя селянства і мотивувати поведінку героїв, розкрити, що ж саме штовхало селян на непевну дорогу, калічило їх душі, нівечило мораль і призводило до трагедії.

Проблематика твору:

народна мораль;

батьки і діти;

добро і зло;

земля в житті селянина;

кріпацька неволя;

«пропаща сила»;

роль жінки в родині;

любов і сімейне щастя.

Особливості твору. В оцінці морального падіння Чіпки автори виходили з позицій народної моралі, керувалися критеріями, що добро завжди прекрасне, а зло — потворне, огидне. Криваві злочини заплямовують людину навіки. Весь розвиток сюжету підводить до однозначного висновку: навіть благородні пориви перекреслюють злочином. Невміння знайти справжні шляхи боротьби проти кривдників зробило Чіпку «пропащою силою».